категорії: музика репортаж

Перемога «Армії Світла» у Харкові

теґи: Віктор Морозов, Кость Москалець, Місько Барбара ("Мертвий півень"), Тарас Чубай ("Плач Єремії"), альбом "Армія Світла"

 

Це сталося! Концерт Віктора Морозова («Четвертий кут»), Тараса Чубая («Плач Єремії»)  та Міська Барбари («Мертвий Півень») у Харкові.

Від 18 години 13 березня на вулиці Університетській, 25, поблизу Українського культурного центру «Юність» спостерігався пожвавлений рух цілеспрямованих молодих і не дуже людей, які прийшли на унікальний для нашого міста концерт-презентацію альбому на вірші Костя Москальця «Армія Світла».

Затишна, «домашня», насичена людьми зала. Очікування чогось дивовижного, небаченого, але рідного і надзвичайно бажаного.

«Встає і виходить» на сцену Віктор Морозов. У його виконанні спочатку прозвучало кілька знаних та любих пісень з перших двох альбомів «Четвертого кута». Слухачі не приховували задоволення, сяючи посмішками та плескаючи в долоні в такт кожної з пісень. Далі харківська публіка почула твори з нового альбому «Армія Світла», кожному з яких передувала цікава історія створення. Щирі, світлі, потужні і близькі, як і всі інші витвори Костя Москальця, ці пісні викликали хвилю емоцій, які з останніми акордами мелодій виливалися у бурхливі оплески. Час від часу у залу виходив Тарас Чубай, який підлаштовував апаратуру для якнайкращого звучання. А трохи згодом він з’явився і на сцені. Найпершими від новоутвореного на сцені гурту «Четвертий Плач Єремії» пролунали хітові «Ти втретє цього літа зацвітеш» та «Вона», живе виконання яких викликало невимовну втіху харківських слухачів. Тарас Чубай вирішив залучити до концерту всіх присутніх у залі й, «розучивши» нові пісні «Золота трава» та «Рання рана любов», об’єднав три сотні душ в один катарсичний голос.

Наступним кроком еволюції музичної формації на сцені став вихід Міська Барабари, що призвело до перетворення гурту на «Четвертий Плач Півня». Місько зробив з концерту справжнє шоу, додавши феєричних танців та інсценувань і, звісно ж, драйвового співу.

Завершальним акордом цього свята душі та музики стала пісня «Oh, my dear Ukraine», яку зала співала стоячи. Зрештою це був не кінець концерту, адже на вимогу присутніх музиканти повернулися на сцену і подарували ще кілька хвилин музичного задоволення.

Із зали люди виходили радісними, усміхненими, сповненими непоказної легкості та світла. Світла, запаленого щирістю й любов’ю дивовижного поета Костя Москальця.